Про це, як йдеться в колонці NV ексзаступник міністра інфраструктури, колишній заступник генерального директора Укроборонпрому, колишній народний депутат Мустафа Найєм.
«Я бачив три версії документа, і остання редакція стала більш збалансованою, вигіднішою для України та відкриває широкі можливості для врахування наших довгострокових стратегічних інтересів», — наголосив Найєм.
Він зазначив, що в останній версії угоди Україна та США стають рівноправними партнерами, а не просто інвестором і отримувачем допомоги. «Це надає Україні рівні права в управлінні Фондом, можливість впливати на ухвалення рішень і захищати національні інтереси. Замість одностороннього контролю Фонд перетворюється на спільний механізм, що враховує економічні пріоритети обох країн», — наголосив Найєм.
Він також зазначив: «Змінився й сам процес управління: якщо раніше представники США мали переважне право ухвалювати рішення, посилаючись на своє законодавство, то тепер управління є справді спільним. Американська сторона більше не має автоматичної переваги, а обидві країни закріплюють своє право максимізувати економічну вигоду від Фонду».
«Ще однією важливою зміною стало уточнення джерел фінансування. У попередніх версіях угоди передбачалося, що Україна повинна передавати Фонду 50% майбутніх доходів від природних ресурсів — нафти, газу, корисних копалин. Це виглядало як своєрідний «сировинний податок», який Україна сплачує в обмін на інвестиції.
В оновленій угоді фінансування Фонду стало більш диверсифікованим. Тепер до нього надходять доходи не лише від видобутку ресурсів, а й від стратегічної інфраструктури, включаючи СПГ-термінали, порти та інші ключові об’єкти. Це зменшує залежність від природних ресурсів і робить модель Фонду більш стійкою. Що важливо, Україна зберігає право власності на свої природні ресурси, без передачі їх в управління США чи будь-яким іншим сторонам”, — наголосив Найєм.
Він також зазначив, що тепер сторони закріплюють за собою право вживати заходів для захисту своїх інвестицій. Це означає, що Україна зможе протидіяти можливим спробам тиску на Фонд, рейдерським схемам або втручанню третіх країн. Фактично, цей пункт захищає Фонд від політичних та економічних ризиків.
Найєм також підкреслив, що раніше в угоді лише зазначалося, що Фонд не повинен порушувати санкційні обмеження. Тепер формулювання стали жорсткішими: санкції не можуть бути послаблені, Фонд не може використовуватися для їхнього обходу, а також запроваджено додаткові механізми контролю.
«Раніше угода не передбачала обов’язкової ратифікації парламентом, що залишало простір для гнучкості, але водночас знижувало юридичну силу документа. Тепер вона підлягає затвердженню Верховною Радою, що робить її частиною національного законодавства. Це гарантує, що Фонд працюватиме на довгостроковій основі, незалежно від змін політичної кон’юнктури», — наголосив Найєм.
«Найбільш несподіваною зміною стало включення пункту щодо безпеки. Якщо раніше в угоді йшлося лише про економіку, то тепер у документі зазначено, що «Уряд Сполучених Штатів Америки підтримує зусилля України щодо отримання гарантій безпеки, необхідних для встановлення тривалого миру».
Це єдина пряма згадка про гарантії безпеки в тексті угоди, але вона має велике політичне значення”, — зазначив Найєм.
Він також підкреслив: «В угоді зазначено, що під час розробки Fund Agreement сторони прагнутимуть уникнути суперечностей із зобов’язаннями України в межах її вступу до Європейського Союзу. Це означає, що механізми роботи Фонду повинні відповідати європейським нормам прозорості, конкуренції та управління державними активами».
Найєм також наголосив: «У попередніх версіях угоди передбачалося, що Україна повинна передавати Фонду 50% майбутніх доходів від природних ресурсів — нафти, газу, корисних копалин. Це виглядало як своєрідний „сировинний податок“, який Україна сплачує в обмін на інвестиції. В оновленій угоді фінансування Фонду стало більш диверсифікованим. Тепер до нього надходять доходи не лише від видобутку ресурсів, а й від стратегічної інфраструктури, включаючи СПГ-термінали, порти та інші ключові об’єкти. Це зменшує залежність від природних ресурсів і робить модель Фонду більш стійкою. Що важливо, Україна зберігає право власності на свої природні ресурси, без передачі їх в управління США чи будь-яким іншим сторонам. Інвестиції США будуть спрямовані на розробку, видобуток і переробку, а не на володіння ресурсами».
«Дві останні версії угоди містять положення про те, що ключові аспекти управління Фондом будуть визначені в окремому документі — Fund Agreement. Очевидно, це дозволило сторонам уникнути затримок у підписанні головного документа, не чекаючи детального опрацювання всіх механізмів.
Проте саме в Fund Agreement, який, до речі, також підлягає ратифікації парламентом, буде прописано механізми управління, фінансування, розподілу коштів і захисту економічних інтересів України. Поки цей документ не підписаний, залишаються певні невизначеності, але це відкриває можливість гнучко обговорювати умови та добиватися найкращих рішень”, — наголосив Найєм.
Раніше повідомлялося, що 3 лютого 2025 року президент США Дональд Трамп висловив зацікавленість в отриманні українських рідкісноземельних металів в обмін на допомогу США.
Президент України Володимир Зеленський включив до плану перемоги пункт про рідкісноземельні ресурси, розраховуючи в цьому питанні на США.
Після цього Зеленський заявив, що Київ відкритий до того, щоб видобувати корисні копалини разом із партнерами.
7 лютого 2025 року Зеленський повідомив, що в межах потенційної угоди з адміністрацією Дональда Трампа Україна і США можуть спільно розробляти корисні копалини на українській території.
11 лютого президент США Дональд Трамп повідомив, що Україна «по суті погодилася» передати США рідкісноземельні мінерали як плату за військову допомогу, яку Вашингтон надав Києву.
За інформацією The Washington Post, глава Мінфіну США зажадав, щоб Зеленський негайно підписав угоду про контроль над видобутком рідкісноземельних металів. Як сказав виданню один із людей, знайомий із перебігом обговорень, у президента Зеленського було всього кілька хвилин, щоб ознайомитися з пропозицією США перед зустріччю з Бессентом.
Згідно з пропозицією Трампа, яку відхилив Зеленський, американці претендували на контроль видобутку половини рідкісних мінералів в Україні – зокрема, літію, графіту та урану.
При цьому, у Білому домі заявили, що відмова Зеленського підписати угоду про корисні копалини була «недалекоглядною». А ось інвестбанкір Сергій Фурса назвав запропонований США драфт «дуже дивною угодою» і в деталях розповів, що з ним не так.
Зеленський зробив заяву про ситуацію із запропонованим драфтом.
А ось The Telegraph пише про те, що США хотіли контролювати ресурси України від портів до мінералів і нафти. При цьому експертка з питань енергетики Лана Зеркаль заявила, що ситуація нагадує рекет.
Сам Зеленський заявив, що угоди зі США мають бути підготовлені «дуже виважено».
За інформацією Financial Times, Зеленський «міг припуститися стратегічної помилки», не уточнивши загальної вартості українських ресурсів або інших конкретних деталей, перш ніж обговорювати ідею угоди зі США про рідкоземельні метали.
Радник Дональда Трампа з національної безпеки Майк Волц заявив, що президент США «дуже розчарований» відмовою Володимира Зеленського підписати угоду щодо рідкісноземельних металів.
За інформацією Axios, США вже запропонували Україні «поліпшену» угоду щодо рідкоземельних металів. Ба більше, повідомлялося, що Трамп настільки розлютився на Зеленського, що був готовий зупинити військову допомогу.
Радник президента США з нацбезпеки Майк Волц заявив, що Україна повинна «пом’якшити тон» і погодитися на угоду про корисні копалини.
Bloomberg пише про те, що США і Україна активізували переговори щодо угоди з видобутку корисних копалин на тлі візиту Келлога.
А за матеріалами Politico, союзники України в США радять Зеленському погоджуватися на угоду щодо рідкісноземельних металів.
The Economist писав про те, що Зеленський не підписуватиме другу угоду зі США про доступ до копалин без гарантій безпеки.
