Президент Володимир Зеленський повідомив, що у п’ятницю, 29 серпня, українська делегація зустрінеться в Нью-Йорку з командою Дональда Трампа для обговорення гарантій безпеки.
Цю зустріч не мають зірвати різні розмови на рівні чуток, що в США нібито дехто не сприймає особисто когось з української делегації. Річ у тім, що якщо комусь з адміністрації Трампа не подобається хтось особисто чи стиль переговорів, то це не привід ризикувати перемовинами. Адже Трампу хочеться всесвітньої слави і Нобелівську премію миру. Тож ніхто не буде саботувати цей процес.
До речі, можливо, до української делегації долучиться уже новопризначений посол України в США Ольга Стефанішина. Якщо це відбудеться, то, на мою думку, це додасть певного позитиву, принаймні, буде сприйматися як відчуття свіжого повітря, з, можливо, новими нюансами в дискусії.
Щодо очікувань, то ці переговори не будуть вирішальними. Вони не будуть радикально новими у розв’язанні якихось питань, але для підготовки ймовірної майбутньої зустрічі лідерів ця розмова буде дуже корисною.
Ми вже зустрічалися зі спеціальним представником США Кітом Келлогом, розцілувалися з ним і роздали всі нагороди, але нам треба, якщо рухатися до Трампа, пробувати говорити з тими, хто нас не так добре чує (або не хоче чути). Тож цього разу дуже важливе спілкування зі спецпредставником президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом, який мав кілька зустрічей з російським диктатором Володимиром Путіним. Важливе розуміння, як і чим росіяни “обробляють” Віткоффа, що він їм вірить, а відповідно через нього – і Трамп.
Отже, єдине, що ми можемо “витягти” з цих перемовин – це зрозуміти, чи готова і на які саме компроміси йти Росія.
Якщо РФ продовжує наполягати, що хоче весь Донбас, території, які не завоювала, в обмін на те, що не буде розширювати свою агресію, то всі розуміють, що така розмова нікуди не приведе. Адже Зеленський не самогубець і не піде на угоду, яка була б порушена вже на наступний день.
Масований обстріл Росією України, зокрема, удари у ніч на 28 серпня по житлових будинках в Києві, може стати підставою знову внести в порядок денний питання, яке пропало після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці. Мова про повернення до теми припинення вогню. Бо важко проводити будь-якого роду перемовини, коли такі атаки не припиняються.
Можливо, Віткоффа чи Меланію Трамп треба запросити у Київ, щоб показати наслідки таких атак. За певних умов, ми можемо переконати американську адміністрацію, що припинення вогню має бути першою опцією, своєрідним тестом виконання обіцянок на певний термін.
Не треба думати, що обстріли мирних людей не зрезонують певній аудиторії, тому необхідно показувати наслідки агресії Росії. Однак треба по це говорити не з позиції жертви, а демонструвати як постійне підтвердження злочинних дій країни-агресора. Адже Україна дає зрозуміти, що вона не проти перемовин і завершення війни. Але США мають тиснути на Росію для припинення агресії, США мають привести Росію за стіл переговорів і гарантувати, що вона не порушить домовленості, під якими підпишеться. А російські атаки на цивільні міста в Україні дійсно можуть змінити певні сценарії за умови, що американська адміністрація нас почує.
Владислав Фарапонов, політолог-американіст, голова “Інституту американістики”
за посиланням
