Спецпосланець Дональда Трампа Стів Віткофф знову полетить до російського диктатора в Москву говорити про Україну. Раніше, після його попереднього візиту в Москву, Віткофф назвав перемовини з Росією “переконливими”. За його словами, у Кремлі обговорювались кроки, які могли б завершити війну в Україні та “призвести до можливостей для бізнесу”. А, крім того, він заявив, що ключ до мирної угоди “обертається навколо п’яти територій“.
Але, що Україні дали прямі переговори США з РФ? Нічого хорошого. Тільки гірше.
Крім появи нових ілюзій та їх швидкого розвінчання, відбувається ще й посилення терористичних обстрілів мирного населення. Під інформаційний шум переговорів чиняться все нові й нові військові злочини. Без висновків для керівництва США…
“Ну, все добре. Я просто хочу, щоб війна закінчилася, мені все одно, – сказав учора ввечері Трамп. – Якщо вони обидва будуть щасливі, вони обидва підпишуть угоду. У мене немає фаворитів. Я не хочу мати жодних фаворитів. Я хочу, щоб угода була укладена”. Тому Віткофф знову поїде до Москви тиснути криваві руки Путіну і його банді.
Що може дати вихід США з переговорного процесу, яким вони нас лякають? Як мінімум, виправлення схибленої конфігурації, коли РФ не приховує, що в Україні вона воює з усім Заходом, передусім з США, а Білий дім вдає що це його не стосується. “Це не наша війна” сказано неодноразово.
Звісно, США не вступатимуть у війну на нашому боці, але вони не зможуть вступити у війну і на боці РФ. Вони ображено відійдуть вбік, і це буде політична капітуляція адміністрації Трампа.
Моральна ж капітуляція відбулася відносно нещодавно, цієї весни.
Стосовно продовження американської допомоги, тут вже давно ясно, що нам немає на що сподіватися, крім виконання контрактів. Адміністрація Трампа нічого не дасть понад те, що було законтрактовано її попередниками. Та й те сумнівно, оскільки Трамп бачить себе і позиціонує США не як партнера чи, не дай Бог, союзника України, а саме як посередника, рівновіддаленого від обох сторін. З неприхованим прагненням розпочати нарешті бізнес з Кремлем після досягнутого “врегулювання”.
Звідси й роздратування нинішнього (тимчасового) господаря Білого дому. Наша непоступливість псує йому комерційний апетит.
І це – головний мотив, чому Європа протистоїть плану Трампа разом з Україною. Аби не допустити ще гіршого: пакту Трампа – Путіна, і не потрапити під роздачу разом з Україною.
Тому не треба нас лякати розчаруваннями Трампа й виходом США з переговорів. Ми його не просили туди заходити. США не потрібні Україні у якості посередника, вони потрібні у якості партнера. І зможуть ним знову стати, принаймні, після зміни ситуації в Конгресі. Тобто, не пізніше виборів восени наступного року. Але до цього треба ще дожити.
Володимир Горбач, аналітик інституту Євроатлантичного співробітництва
за посиланням
