Принцип, за яким нині живе містобудування України, характеризується клаптиковістю, хаосом і дезорганізованістю: це невигідно ані громаді, ані бізнесу.
Наразі в населених пунктах немає відповідальної особи, яка формує стратегію громади та відповідає за її втілення. На запит міської влади, проєктний інститут розробляє якийсь план просторового розвитку. Якийсь результат виставляють на обговорення — і виявляється, що громада проти. Ба більше, незалежно від пропозиції, хтось з громади завжди буде незадоволений.
Переважно, мешканці беруть участь у процесі містотворення «по факту» — коли бачать на генплані будівництво нового ЖК. Тоді люди виходять і кажуть — «ми не хочемо тут житлове будівництво, а хочемо парк». Але землю вже відведено, відповідні документи видано, а в генплані нанесено житлову забудову.
Кожен раз зіштовхуватись із цими протестами й непорозуміннями — погано і для громади, і для девелопменту. Громада втрачає цінні обʼєкти та, загалом, не отримує бажаного — якісного середовища для життя. А бізнес ходить по мінному полю — не знаючи, де і коли, наступить на вибухівку.
