Екстрений саміт у Франції, на якому так багато говорили про Україну, насправді був не про нас, а про те, як ЄС (найвпливовіші країни ЄС) будуть співіснувати з США. Ми не є центром цього обговорення. Але ми – вагомий елемент обговорення.
На що варто звернути увагу зараз?
По-перше, у Франції не приймали ніяких рішень, бо їх просто не існує. Європа розуміє, що Трамп їм пропонує угоду:
– відрив від КНР;
– перенесення частини технологій в США;
– різке збільшення видатків на безпеку (Україна проходить по цій статті);
– Трамп залишить Росію, як страшилу (але потім), залишить частину своїх військ в Європі і не розвалить НАТО. Простіше кажучи, не вихід США з НАТО – це його пряник.
Що з цим робити, ЄС не має чіткої відповіді. Я вважаю, що у відносно короткій перспективі по більшості пунктів вони погодяться на умови Трампа.
Але про що ми повинні памʼятати: українське питання може бути виставлене на торги. Зараз європейцям вигідно мати нас в периметрі своєї безпеки. Так, я думаю, буде й надалі, але ми, повторюся, елемент їхньої торгівлі з США, а не єдине, хоч і важливе питання.
По-друге, переговори Росія-США в Ер-Ріяді – це натяк росіянам: ви можете бути включені в певні світові ігри, починаючи від вирішення питання Ірану (в широкому сенсі – від власне Ірану до хуситів) до більш глобальних питань в Африці. Водночас вже зараз зрозуміло, що Трампу потрібна:
– слабка Росія, яка продовжує лякати Європу;
– Росія, яка втратить повністю енергетичний ринок ЄС і, схоже, може втратити велику долю нафтового ринку Індії і, можливо, навіть Китаю.
– Росія, яка зменшить свої апетити в КНДР;
– пряником, повторюся, стане символічне включення в певні світові процеси і статус “Європа нас боїться”.
По-третє, стартові переговорні умови України є не найкращими. Адже в пакеті безпекових та територіальних питань, як рівне стоїть виборче питання (хто прийматиме участь у виборах і за якими правилами йтимуть ці вибори).
Плюс, на старті ми маємо не найкращі стосунки з командою Трампа.
Я неодноразово говорив про те, що наші переговори мають будуватися навколо червоних ліній:
– ми не можемо погодитися на нейтральний статус (мова не про НАТО, в яке нас ніхто не бере, а про інші можливі воєнно-політичні союзи);
– ми не можемо погодитися на різке зменшення максимальної чисельності ЗСУ;
– ми не можемо погодитися на скорочення нашого ВПК;
– ми повинні мати підписаний план на 5-7 років про постачання нам певної номенклатури озброєння;
– ми не визнаємо анексовані території російськими.
Все інше, і особливо миротворці – це антураж. А щодо заяв росіян Лаврова і Небензі про те, що ми маємо вийти з Херсона і Запоріжжя – не рефлексуйте. Цього не буде. Що точно буде, так це, виходячи з нашої слабкої переговорної позиції зараз, росіяни спробують зривати перший раунд переговорів нашими руками. Це – головна загроза теперішнього переговорного треку.
Вадим Денисенко, політолог
за посиланням
