У Верховній раді мають намір запровадити 10% мито на експорт сої та ріпаку для трейдерських компаній нібито задля стимулювання внутрішньої переробки. Представники агросектору переконані: це вигідно крупним переробникам та великим виробникам, адже дозволить знизити закупівельні ціни на ці культури. Глобальним наслідком ініціативи може стати скорочення посівів під ріпаком і соєю, втрата експортних ринків, руйнування євроінтеграційних процесів, підірвана репутація України серед інвесторів, пише видання Бізнес.Цензор.
“Соєву поправку” до законопроєкту №13134 у парламентському комітеті з податкової та митної політики розглядали 13 червня. Її автор Дмитро Кисилевський вважає, що підвищення мит стимулюватиме внутрішню переробку сировини і наповнить бюджет. Крім того, за його словами, у аграріїв нібито буде вибір: експортувати сировину самостійно чи передавати трейдерам. Однак самі аграрії наголошують, що вибору, про який говорить Кисилевський, насправді немає. Дрібні виробники не будуть заповнювати вантажно-митні декларації, у більшості з них немає налагоджених каналів експорту, а через відсутність відповідних норм у Податковому кодексі кооперативи фактично не розвиваються.
Більшість аграрних об’єднань і експертів критикують цю ініціативу, називаючи її повторенням сумнозвісних “соєвих правок” 2017 року (скасування відшкодування ПДВ на експорт сої, що теж декларувалось як розвиток переробки), після яких посівні площі під цією культурою зменшились на 20%. Її скасували в 2020 році.
Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) закликала парламентарів відхилити ці зміни, адже експортне мито на олійні матиме низку негативних наслідків: від дискримінації дрібних фермерів до порушення угоди з ЄС. Повторення історії із “соєвою правкою” може призвести до падіння доходів сільгосппідприємств, скорочення інвестицій у виробництво, неможливості оновити техніку чи придбати достатньо добрив.
Своєю чергою падіння прибутковості і скорочення посівів олійних може призвести до зниження вартості сільгоспземель і, як наслідок, – до зменшення орендної плати власникам паїв та скорочення робочих місць, попереджають галузеві експерти. Постраждають і сільські громади: менше грошей зароблять фермери – менше податків надійде до місцевих бюджетів, скоротяться програми розвитку інфраструктури, соціальні проєкти, а відтік робочої сили з села може прискоритися.
Учасники ринку попереджають, що сьогодні переробні заводи незавантажені не через брак сировини, а через небажання платити за неї конкурентну ціну. Потужностей в Україні вже достатньо, щоб переробити весь урожай олійних, але фермери часто віддають перевагу експорту, адже експортери пропонують кращу ціну, йдеться в матеріалі. На початку повномасштабної війни, коли операційна діяльність портів Великої Одеси була заблокована, а на логістиці втрачалось до 30% експортної ціни, переробний бізнес показував надприбутки, бо український фермер був в безвихідній ситуації і продавав продукцію з величезним дисконтом аби отримати хоч якісь кошти, додають автори. Звичайно, за таких умов планова окупність інвестицій у будівництво переробного заводу становила неймовірно короткі три роки. Що спричинило “бум” таких інвестицій, підтверджували галузеві ЗМІ.
Проте щойно “морські ворота” відкрилися – продаж ріпака і сої на переробку став для фермера нецікавим, оскільки трейдери почали пропонувати набагато кращу ціну. Водночас підприємці зацікавлені якнайшвидше повернути вкладені у будівництво нових переробних потужностей інвестиції. Один з найпростіших варіантів – штучно примусити фермерів продавати сировину дешевше на внутрішньому ринку, відзначає видання.
Непередбачуваність регуляторної політики посеред сезону, в розпал жнив чи у пікові місяці для експорту, підриває залишки довіри бізнесу до влади. “Якщо б ви це зробили через пів року, через рік, заздалегідь, весь бізнес попередили – окей, назвіть це державною політикою, протекціонізмом. Коли це робити день в день таким способом – воно виглядає як “шкура”, звучить як “шкура” і є “шкура”, скоріше за все. Давно я такого підходу в комітеті не бачив”, – заявив під час засідання Податкового комітету заступник голови Ярослав Железняк.
Серед іншого, нові мита – це ще й порушення Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, яка прямо забороняє впровадження нових постійних експортних мит. Хоча автори правки називають це мито “тимчасовим”, насправді у запропонованій редакції ставка 10% не обмежена в часі, тобто фактично є постійною.
Репутаційні наслідки такого рішення можуть бути серйозними. По-перше, такий крок підважує довіру європейських партнерів до України як до країни, що дотримується домовленостей. По-друге, виникає дисонанс: коли деякі сусідні країни ЄС обмежували імпорт українського зерна, Київ рішуче протестував, називаючи це недружнім і незаконним кроком. Однак тепер Україна сама розглядає обмеження експорту зерна, що виглядає непослідовно і може бути розцінене як прояв протекціонізму.
Крім того, в разі зменшення обсягів експорту, українські аграрії можуть втратити основні експортні ринки в ЄС і на Близькому Сході, які формувалися роками.