Однією з найболючіших проблем для компаній стала кадрова нестабільність, спричинена мобілізацією чоловіків. Чоловіки йдуть захищати країну, і навіть ті, хто ще працює, живуть у стані постійної невизначеності. Бронювання, яке мало б забезпечити стабільність, не завжди працює, адже його правила змінюються. Для бізнесу це означає ризик втрати керівних кадрів.
Власники компаній все частіше хочуть бачити жінок у керівному складі та кадровому резерві. Соціальні упередження та патерналістські уявлення про слабкість жінок поступаються місцем прагматичності. Зберегти бізнес — це мета, яка перекриває будь-які стереотипи.
Утім, однієї готовності власників бізнесу наймати жінок недостатньо. Нині викристалізувалася проблема, якої раніше не помічали. Цьогоріч на Всесвітньому економічному форумі в Давосі було озвучено кілька красномовних цифр: згідно з Global Gender Gap Report 2024, Україна посідає 63-тє місце серед 146 країн за загальним індексом гендерного розриву. Лише 18,7% українських компаній очолюють жінки (дослідження World Bank, 2023). Україна посідає 40-ве місце у світі за показником економічної залученості жінок, лише 18% українських компаній очолюють жінки. Власне, з такою картиною ми зайшли в одне із найбільших випробувань для українського бізнесу та країни в цілому.
На тлі останніх подій в Сполучених Штатах зі згортання політик різноманітності, рівності та інклюзивності, всі здобутки останніх десятиріч щодо гендерного балансу та присутності жінок на керівних посадах стають під загрозу. Розглянемо ситуацію детальніше.
Перша причина: міграція жінок
Від початку війни багато жінок покинули Україну. Серед них не лише біженки, що перебувають на соціальних програмах та отримують виплати. Сотні тисяч талановитих, успішних, незалежних українок самостійно оплачують свої рахунки та утримують своїх дітей. Вони продовжують працювати віддалено з українськими компаніями. Але все частіше ці жінки інтегруються в закордонні компанії чи створюють власний бізнес, осідаючи в країнах, куди поїхали через війну. Відповідно, український бізнес втрачає цінний людський капітал.
Друга причина: переоцінка цінностей і пріоритетів
Війна змінила систему пріоритетів у жінок, які лишилися в Україні. Для багатьох на перший план вийшли родина, особливо діти. Життя у стані постійної небезпеки, втрата друзів і знайомих, розуміння крихкості завтрашнього дня змушують переоцінити те, що дійсно важливо. Багато хто вирішує, що краще присвятити час дітям і близьким, аніж змагатися за високі посади чи кар’єрні досягнення.
Цей зсув цінностей цілком зрозумілий, в той же час він має негативний вплив на бізнес. Жінки, які раніше проявляли амбіції, тепер частіше обирають спокій і стабільність. І це не пов’язано з диктатом соціальних норм, швидше з особистим рішенням та почуттями, пробудженими складною воєнною реальністю та розумінням, що завтра може не настати.
Третя причина: соціальні патерни
Світова статистика свідчить, що з вищих навчальних закладів випускається більше жінок, ніж чоловіків. В Україні ця тенденція особливо помітна. Згідно з даними Global Gender Gap Index 2024, 80,68% українок мають вищу освіту, що значно перевищує показники багатьох розвинених країн. Це свідчить про високий потенціал українських жінок у професійній сфері, однак на кожному наступному кар’єрному щаблі жінок стає все менше. Ця проблема існувала завжди, але раніше її ігнорували, бо чоловіків, готових піднятися по кар’єрних сходах, було достатньо. Жінки ж, навіть амбітні, пробивалися наверх поодинці. Чим це обумовлено?
Насамперед типовим сценарієм. Він виглядає так: випускниця університету працює кілька років, потім стає матір’ю та йде у декрет. Після декрету жінка повертається до роботи, але вже втрачає кар’єрний темп. Час на адаптацію, сімейні обов’язки — все це обмежує можливості для професійного зростання. До того ж, коли жінка повертається на роботу після декрету, вона часто відчуває себе на узбіччі професійного життя.
Хоча за українським законодавством право на декретну відпустку має будь-хто з батьків, у більшості випадків саме жінки беруть на себе ці обов’язки. Якщо у багатьох країнах Західної Європи та в США чоловік в декреті давно сприймається як норма, то в наших реаліях це досі викликає подив та нерозуміння, пригнічує чоловіче его та шкодить іміджу.
Втім, навіть ті жінки, яким вдалося повноцінно повернутися з декрету та продовжити рух кар’єрними сходами, часто стикаються з іншою неприємною проблемою — нерівною оплатою праці. За оцінками Global Gender Gap Index 2024, середній заробіток жінок в Україні становить $8,48 тис. на рік, тоді як у чоловіків — $13,39 тис. Це майже на 37% менше, що відображає системну проблему гендерного дисбалансу в зарплатах.
Непрості рішення
Кожен із перелічених факторів сам по собі суттєво впливає на кадровий дисбаланс в українському бізнесі. Разом же вони створюють реальну проблему, рішення якої вимагає масштабної та довготривалої роботи, як від держави, так і від корпоративного сектору.
Держава, медіа та суспільні інституції повинні працювати спільно, створюючи інформаційний простір, де жінки усвідомлюють: їхні можливості не обмежені лише традиційними ролями матері чи дружини. Дівчатка мають зростати з розумінням, що можуть обирати свій шлях самостійно: від домогосподарки до науковиці чи керівниці великої компанії. Байдуже, яку роль дівчина вибере для себе. Головне, що цей вибір продиктований її бажанням, а не соціально-культурними стереотипами.
Системна підтримка жінок на професійному шляху
Вона вимагає широкого спектра освітніх ініціатив. Це можуть бути менторингові програми, коучинг, короткострокові тренінги та спеціалізовані курси, що допомагають адаптуватися до сучасних вимог ринку.
Також треба звернути увагу на дисбаланс у вищій освіті, яка з самого початку закладає більшу кількість жінок в одних галузях, а чоловіків — в інших. За даними Gender Data World Bank 74% жінок в Україні (для порівняння у світі цей показник лише на рівні 57%) працюють у сфері послуг. В той час, як чоловіки значно частіше представлені у високотехнологічних секторах та промисловості.
Особливу увагу варто приділити розвитку soft skills — навичок, які дозволяють жінкам упевнено працювати та конкурувати у сферах, де домінують чоловіки. Важливо створювати жіночі спільноти, де жінки можуть знайти підтримку та натхнення. Менторинг відіграє ключову роль у формуванні впевненості: приклади успішних жінок — рольові моделі, які поєднують кар’єру і родину, надихають і мотивують інших.
Роль корпоративного сектору у підтримці жінок
Корпоративний сектор має значний потенціал для впливу, пропонуючи реальні рішення для подолання проблем, які виникають через зміну цінностей жінок та міграцію висококваліфікованих спеціалісток. Важливим підходом є гнучкий графік або можливість працювати віддалено, що допомагає жінкам поєднувати професійне життя з сімейними обов’язками, зберігаючи баланс у складних умовах. Інше рішення — організація дитячих садочків при офісах.
Компанії, які приділяють увагу цим питанням, отримують конкурентну перевагу: у такий спосіб їм вдається зберегти цінні кадри, підвищити лояльність працівниць і забезпечити стабільність у колективах. При цьому бізнесу варто всіляко висвітлювати свою соціальну активність, розповідати про програми підтримки, формуючи в умовах кадрового дефіциту імідж відповідального та свідомого роботодавця.
Український бізнес поступово трансформується. Сьогоднішні виклики — це незавершені кейси, але вже у недалекому майбутньому ми зможемо наводити приклади, як саме жіночі ініціативи та підходи допомогли українським компаніям відновлюватися, адаптуватися та зростати. Ці історії стануть частиною нової управлінської культури, яка зробить український бізнес більш інклюзивним, сильним і конкурентоспроможним на глобальному ринку.
