У Європі для захисту від цінових коливань давно використовують механізми хеджування, а в Україні їх тільки почали застосовувати. Один із найефективніших інструментів — контракти на різницю (CfD), які допомагають стабілізувати витрати на електроенергію. Чи може цей механізм стати рішенням для українського бізнесу? І які труднощі стоять на шляху його впровадження?
Контракти на різницю: Що таке CfD і як це допомагає бізнесу
CfD (Contract for Difference) — це фінансовий механізм, що допомагає стабілізувати витрати на електроенергію. Суть його в тому, що виробник отримує прогнозований дохід, а споживач — захист від різких цінових коливань, які можуть змінюватися на 100% місяць до місяця (як у 2024 році).
CfD-контракти також широко застосовують в ЄС, особливо для залучення інвестицій у зелену енергетику. Тільки протягом першої половини 2024 року було укладено більше 100 договорів на загальний обсяг 16 500 ГВт•год річного споживання. Основною перевагою такого інструменту є термін угоди, яка може сягати 20 років. Це дозволяє новим проєктам з відновлювальних джерел енергії мати гарантованого споживача, а це, своєю чергою, дає можливість знаходити фінансування.
Види CfD-контрактів і формування цін
Є три основні моделі CfD:
Віртуальні (сPPA) — фактична поставка електроенергії не відбувається, а сторони лише розраховуються за різницю між ринковою та фіксованою ціною, що дозволяє уникати ризиків від цінових коливань.
Фізичні sleeved-контракти — між виробником і споживачем є електропостачальник, який купує електроенергію у виробника та передає її споживачу. Він же бере на себе відповідальність за балансування, тобто за відповідність між прогнозованими і фактичними обсягами споживання та виробництва.
Прямі фізичні контракти — виробник і споживач працюють напряму, постачаючи електроенергію без посередників.
Щодо ціноутворення, CfD-контракти можуть мати фіксовану ціну з індексацією; ціновий коридор (обмеження мінімальної та максимальної ціни), де ризики для учасників залишаються лише в межах узгодженого цінового коридору; ціноутворення зі знижкою від ринкової ціни.
Також можливі змішані варіанти, що поєднують різні підходи до ціноутворення. Додатковою перевагою для споживачів за такими контрактами можуть бути «зелені атрибути» — гарантії походження електроенергії, які виробник передає споживачу як підтвердження, що електроенергія отримана з відновлюваних джерел енергії.
Приклад роботи CfD: Як це відбувається на практиці
Цьогоріч ми почали тестувати віртуальний сPPA, уклавши пілотний договір на стабілізацію цін терміном на рік — між Дністровською ВЕС потужністю 100 МВт, якою управляємо, та промисловим підприємством.
Розглянемо простий приклад функціонування контракту на різницю. У цьому кейсі розрахунки зроблені на базовому індексі РДН (ринку «на добу наперед»), де щодня формується ціна електроенергії на наступну добу.
Якщо ціна виходить за узгоджений коридор, одна зі сторін компенсує різницю іншій, що дозволяє уникнути фінансових ризиків.
У разі, якщо контракт виявиться успішним, ми плануємо розширити застосування механізму CfD на інші проєкти нашого портфеля, серед яких вітропарк «Західний» потужністю 200 МВт, а також ВЕС «Лиманська» та «Дунай» із сукупною потужністю ще 217 МВт.
Важливо підкреслити, що інструмент стабілізації цін першочергово не призначений для отримання додаткового прибутку. Його мета — зниження ризиків, пов’язаних із ціновими коливаннями, та фіксація ціни продажу на прийнятному рівні протягом визначеного періоду, незалежно від динаміки ринкових цін. Це дозволяє обом сторонам краще прогнозувати фінансові потоки, спираючись на реальні дані.
Чому українському енергоринку потрібне хеджування цін
На українському енергоринку в 2024 році ціни місячного базового навантаження коливалися від 2 900 до 5 800 грн/МВт•год, що ускладнює планування для бізнесу. На відміну від ЄС, де діють 5−10-річні ф’ючерси та 20-річні cPPA для ВДЕ, в Україні довгострокові інструменти майже відсутні. Найпоширеніші контракти обмежуються місяцем, а механізми хеджування (ф’ючерси, форварди, сPPA) використовуються рідко.
Інструменти для стабілізації цін на електроенергію в Україні ще перебувають на етапі розвитку, проте їхнє впровадження є критично важливим для довгострокового планування бізнесу, залучення інвестицій і підтримки розвитку відновлюваної енергетики. Контракти CfD мають гарний потенціал, оскільки забезпечують захист від цінових коливань і створюють передбачувані умови для виробників і споживачів. Водночас для їх ефективної роботи в Україні потрібно й надалі вдосконалювати регуляторне середовище та враховувати ризики, які можуть виникнути під час реалізації.
Наш досвід показує, що відмова від «зеленого» тарифу та продаж електроенергії напряму трейдерам виявилися малоприбутковими для СЕС. Механізм «ринкової премії» теж має проблеми: нерегулярні виплати (за 11 місяців 2024 року оплачено лише 3), суворі обмеження генерації та відсутність авансових платежів. Через це ми повернули СЕС на «зелений» тариф. Саме тому розвиток інструментів хеджування, в тому числі CFD контрактів, вкрай необхідне для розвитку генерації з відновлювальних джерел енергії, оскільки вони дозволяють захистити інвесторам свої вкладення та робити реалізацію таких проєктів більш прогнозованою.
