У 2024 році країни ЄС імпортували російського скрапленого природного газу (СПГ) на 7 мільярдів євро, на 18% більше ніж роком раніше.
Російський СПГ у 2025: Чому імпорт досі не зупинений?
Попри санкції та гучні заяви про енергетичну незалежність, Європа продовжує імпортувати російський скраплений природний газ (СПГ). У 2024 році імпорт російського СПГ до ЄС за даними IEEFA зріс на 18%, а три країни — Франція, Іспанія та Бельгія — забезпечили 85% всіх закупівель. Водночас Німеччина, яка офіційно відмовилася від російського трубопровідного газу, продовжує отримувати СПГ через державну компанію SEFE (колишню Gazprom Germania).
Ключові європейські термінали, що приймають російський СПГ, включають Dunkerque (Франція), Bilbao (Іспанія), Zeebrugge (Бельгія), Montoir-de-Bretagne (Франція), Gate (Нідерланди), Mugardos (Іспанія) і Huelva (Іспанія). Найбільш шокуючий факт: термінал Dunkerque утричі збільшив імпорт російського СПГ у 2024 році, і ці обсяги йдуть до Німеччини через SEFE. Ця компанія має довгостроковий контракт із російським Ямал СПГ до 2038 року, що передбачає постачання 3,9 млрд кубометрів газу на рік. Спочатку цей газ призначався для Індії, але через гнучкі умови контракту SEFE використовує його на власний розсуд, постачаючи до Німеччини.
Ще одна цікава деталь: Франція та Нідерланди збільшили імпорт російського СПГ на 81%, тоді як Іспанія та Бельгія лише незначно скоротили свої закупівлі. Хоча раніше минулого року регуляторна агенція ACER закликала країни ЄС припинити спотові закупівлі російського газу, 31% імпорту в 2024 році припадає саме на спотові угоди, що свідчить про небажання бізнесу швидко відмовитися від дешевих російських поставок.
Попри зниження загального імпорту СПГ до ЄС на 32 млрд кубометрів у 2024 році, попит на російський газ залишається високим. І поки політики відкладають жорсткі санкції, Кремль продовжує заробляти мільярди євро на європейському ринку.
Політичний страх перед ембарго: Енергетика як фактор виборів
Європейські політики добре розуміють, що відмова від російського СПГ — це не просто економічне рішення, а політична пастка. Попри обіцянки позбутися залежності від російського газу, реальні дії багатьох урядів вказують на інше. 16-й пакет санкцій так і не містить ембарго на російський СПГ, хоча Польща та країни Балтії наполягали на його включенні. Причина очевидна: за відсутності гарантій доступних за ціною поставок з боку США, політики бояться соціальних наслідків і виборчого удару.
2024 року ціни на газ у Європі залишалися на рівні 37−42 євро за мегават-годину, що все ще значно перевищує довоєнні показники. Для домогосподарств це означає, що витрати на енергію залишаються високими, а промисловість стикається з конкурентним тиском з боку США та Китаю, де енергоносії дешевші. Так, високі ціни на енергоносії суттєво впливають на німецьку промисловість. Наприклад, у січні 2025 року компанія GMH Gruppe була змушена зупинити виробництво «зеленої» сталі через стрибок цін на електроенергію до €400 за МВт·год, що зробило подальшу роботу економічно невигідною.
Франція та Німеччина активно блокують санкції проти СПГ, пояснюючи це ризиками для економіки. Наприклад, поряд з німецькою SEFE, яка продовжує використовувати контракти Gazprom Germania, французька TotalEnergies має значну частку в проєктах Ямал СПГ і Арктик СПГ-2, що робить її зацікавленою стороною у збереженні російських поставок.
Європейські уряди опинилися в політичному капкані: якщо вони підтримають повне ембарго на російський СПГ, не маючи надійної стратегії його заміщення, це може призвести до подорожчання газу і зростання тарифів. Як наслідок, громадяни відреагують невдоволенням, що може змінити розстановку сил на майбутніх виборах. Вибори у Франції, Німеччині та Іспанії у 2025−2026 роках стануть лакмусовим папірцем: якщо в цих країнах переможуть популістські сили, санкційна політика щодо Росії може бути переглянута.
Отже, питання ембарго на російський СПГ залишається не просто економічним викликом, а частиною складної політичної та геостратегічної гри. Поки уряди бояться втратити виборців, Кремль продовжує отримувати мільярди від європейських закупівель. Наступні місяці стануть критичними: або Європа ризикне запровадити повне ембарго, або ризикує залишитися у пастці власних політичних страхів.
Чи може США замінити російський СПГ?
США вже є найбільшим постачальником СПГ до Європи, і ця роль лише посилюється. Сполучені Штати третій рік поспіль зберігають статус найбільшого у світі експортера скрапленого газу. У 2024 році США експортували 88,3 млн тонн СПГ, що на 4,5% або на 3,8 млн тонн більше, ніж роком раніше. На Європу припало 55% від загального обсягу експорту СПГ зі США минулого року. Вашингтон просуває американський СПГ як єдину стратегічну альтернативу російському газу, а повернення Дональда Трампа у Білий дім у 2025 році лише посилило цей курс. Його адміністрація розморозила будівництво нових СПГ-терміналів у США.
Проте чи справді американський СПГ настільки незамінний для ЄС?
За прогнозами Єврокомісії, оскільки нові проекти експортних СПГ терміналів вступають в дію по всьому світу, а споживання газу продовжує падати, IEEFA прогнозує, що регазифікаційні потужності Європи у 2030 році будуть більш ніж втричі перевищувати попит на СПГ. Тому інвестиції у нові СПГ-термінали можуть виявитися збитковими.
Якщо ЄС досягне своїх кліматичних цілей, попит на газ до 2040 року скоротиться настільки, що нові потужності СПГ виявляться невигідними. Якщо ж Європа не прискорить перехід на ВДЕ, вона просто змінить одну залежність на іншу — цього разу від США та Катару.
Таким чином, американський СПГ може бути частиною рішення для заміщення російського газу, але не єдиним варіантом. ЄС також має думати не лише про джерела постачання, а й про скорочення попиту на газ загалом.
Чи ризикує Європа втратити шанс на енергетичну незалежність?
Європа вже два роки рухається до відмови від російського газу, але цей процес відбувається повільніше, ніж планувалося. У 2022 році здавалося, що санкції змусять Москву втратити свій енергетичний ринок у ЄС за лічені місяці. Але сьогодні, у 2025 році, Росія продовжує продавати мільярди кубометрів СПГ до Європи, а повне ембарго так і не запроваджене.
Якщо ЄС не зробить рішучих кроків найближчими місяцями, то ризикує втратити унікальний історичний шанс повністю позбутися російського газу.
Чому зараз — момент істини?
Є три ключові фактори, які визначатимуть енергетичну політику Європи у 2025−2026 роках:
- Адміністрація Трампа та зміна глобальної геополітики.
- Вибори в ключових європейських країнах у 2025−2026 роках.
- Прискорення енергетичного переходу або повернення до залежності від викопного палива.
Європа повинна ухвалити стратегічне рішення: або вона форсує енергетичний перехід і суттєво скорочує споживання викопного газу до 2030 року, що зробить імпорт СПГ взагалі не потрібним, або вона намагається балансувати між різними постачальниками, зберігаючи залежність від імпорту газу, що грає на руку і Росії, і США.
Рішення має бути прийняте найближчим часом, адже відкладаючи його, ЄС лише дає шанс Кремлю зберегти свої позиції на європейському ринку.
Проміжні рішення вже не працюють. Політика «напівсанкцій» дозволила Росії заробити мільярди на європейському ринку навіть після повномасштабного вторгнення. Наступні місяці стануть вирішальними: або ЄС назавжди розірве енергетичні зв’язки з Москвою, або ризикує повернутися до залежності, що вже неодноразово дорого йому коштувала.
