Це важливий сигнал, який свідчить про те, наскільки серйозно російський правитель розглядає перспективи досягнення угоди.
Ніхто й досі не знає, чи насправді російський правитель Володимир Путін налаштований на мирні переговори з Україною. Цілком можливо, що він просто спостерігає за розбіжностями в західному таборі. Водночас не можна виключати, що він розглядає можливість певної угоди.
Враховуючи його стиль управління – більше тактичний, ніж стратегічний – він, швидше за все, просто вивчає доступні можливості, пише у статті для The Spectator політолог, очільник консалтингової компанії Mayak Intelligence, автор близько 30 книг про Росію Марк Галеотті.
Вибір формату переговорів, місця їх проведення та учасників може багато розповісти про справжні наміри Путіна. Наприклад, у 2022 році на переговорах у Стамбулі Росію представляв Володимир Мединський – колишній міністр культури, відомий своєю пропагандою “патріотичної” культури. Він фінансував створення підручників історії та військово-патріотичних фільмів, що відображали націоналістичний погляд на минуле Росії. Через це його сприймали як маргінальну фігуру, хоча, ймовірно, Путін просто шукав відданого виконавця, а не самостійного переговірника. Вибір Мединського навряд чи сприяв продуктивним переговорам.
Цього разу, за даними Bloomberg, Кремль формує “важковагову команду” з досвідчених переговірників, що саме по собі є важливим сигналом. До ключових фігур належать помічник диктатора Юрій Ушаков, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, а також фінансист Кирило Дмитрієв, який відіграватиме неофіційну роль.
Посада помічника президента в російській системі може мати різне значення – від почесного титулу до реальної влади. У випадку Ушакова – однозначно другий варіант. 77-річний дипломат з 2012 року є головним зовнішньополітичним радником Путіна, а його вплив лише зріс на тлі ослаблення позицій міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Раніше Ушаков був послом у США (1998–2008), у ті роки, коли Москва більше орієнтувалася на співпрацю із Заходом, ніж на конфронтацію. Його характеризують як вправного дипломата та майстра переговорів.
Сергій Наришкін, відомий своїми антизахідними заявами (нещодавно він припустив, що Польща має імперські амбіції щодо Львова), може виглядати менш очевидним вибором. Однак його служба вже вела неофіційні контакти з ЦРУ, а сам він – більше політик, ніж силовик. Колишній спікер Держдуми, Наришкін володіє навичками апаратної боротьби та здатен контролювати політичні наслідки будь-яких домовленостей усередині Росії.
Фінансист Кирило Дмитрієв – випускник Стенфорда та Гарварду, колишній співробітник McKinsey і Goldman Sachs, який нині очолює Російський фонд прямих інвестицій – може стати несподіваним гравцем у переговорах. Його досвід роботи на Заході та нетрадиційний підхід можуть зробити його ключовою фігурою у неформальних каналах зв’язку, зокрема в разі перемоги Дональда Трампа. Дмитрієв уже відіграв роль у звільненні американського вчителя Марка Фогеля, що принесло Трампу політичні дивіденди та водночас послужило вигідним сигналом для Москви.
Галеотті вважає, що поки зарано говорити, коли і чи взагалі відбудуться переговори, не кажучи вже про їхній можливий успіх. Однак перші сигнали свідчать, що цього разу Путін підходить до них значно серйозніше, ніж можна було очікувати.
Мирні переговори – це потрібно знати
Нагадаємо, раніше УНІАН писав, що можливі переговори в Саудівській Аравії щодо завершення війни прокоментував президент України Володимир Зеленський:
“Я не знаю. Ми про це не говорили. Щось друкують медіа. Я побачив, що хтось каже, що буде в Саудівській Аравії зустріч. Я не знаю, що це…”.
Водночас він додав, що Україна не збирається брати участь у переговорах за застарілим форматом, коли важливі рішення ухвалюють без її участі.
Пізніше радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що Україна не матиме парламентерів у Саудівській Аравії, де відбудуться переговори за участю США та Росії:
“На сьогодні на переговорному столі нічого немає, що можна було б обговорювати. Росія не готова до переговорів”.
