За його словами, Росія робить все, щоб затягувати перемовини, щоб сили підтягувати і далі воювати.
Нещодавно спецпредставник США Стів Віткофф заявив, що найближчим часом можлива зустріч українського президента Володимира Зеленського та російського диктатора Володимира Путіна. Детально про те, чи дійсно така зустріч можлива, чи варто чекати результатів від перемовин України та Росії за участі партнерів, а також про мобілізацію та ситуацію на фронті в інтерв’ю УНІАН розповів народний депутат, секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
Чи бачите ви прогрес в мирних переговорах за участю української та російської сторін, а також наших партнерів? Хтось каже, що вони зайшли в тупик через територіальні питання, хтось зазначає, що є певний прогрес. Як ви оцінуєте їх?
Не бачу ніяких реальних просувань. Щоб там не розповідали учасники переговорів, зокрема, про “досягнення успіхів”, то це все ні про що, бо головне питання – територіальне. Можна досягти успіхів в будь-яких напрямках, але якщо не вирішене ключове питання, то це не наближає нас до основної мети.
Не бачу з військової точки зору якихось передумов для перемир’я чи миру. Росія робить все, щоб затягувати перемовини, щоб сили підтягувати і далі воювати.
Чи відомо вам про будь-які офіційні або неофіційні переговорні ініціативи США щодо організації зустрічі між президентом України Володимиром Зеленським та російським диктатором Володимиром Путіним? Як Ви оцінюєте заяву спецпредставника Дональда Трампа Стіва Віткоффа про можливу “тристоронню зустріч”? Це реалістичний сценарій чи політична заява?
Я в це не вірю. Я не бачу, чому Путін має зустрічатися. Хіба за умови, що ми йому все віддамо, і вони зустрінуться лише для того, щоб це скріпити підписом. Але в ситуації, коли в України чітка позиція, що ми не віддаємо Росії свої території і не визнаємо їх російськими, така зустріч найближчим часом для мене малоймовірна й нереалістична.
Зараз президент США Дональд Трамп і його команда роблять багато різних заяв. Вони демонструють, що нібито наближаються до вирішення питання про припинення війни. Але всі ці заяви більше спрямовані на їхній електорат, щоб показати якісь нібито досягнення.
Видання The Times з посиланням на високопоставлене джерело в НАТО зазначало, що Україні для перелому у війні потрібно щонайменше 250 тисяч додатково солдат та потужніше озброєння. Наскільки реалістичні такі твердження і такі цифри?
Вони не дуже коректні, бо потрібно розуміти, що саме мається на увазі і про який період ідеться – протягом місяця, року чи двох років, адже це зовсім різні “250 тисяч”. Якщо Україна зараз мобілізує приблизно 30 тисяч на місяць, то до кінця року це буде понад 300 тисяч.
Зараз міністр оборони Михайло Федоров розповідає про мобілізаційну реформу. Чи знаєте ви, як секретар комітету ВР з питань нацбезпеки, про що йдеться, які нові підходи мають бути по залученню людей до війська?
Знаю, що вони працюють над змінами. У нас було до нього прохання, щоб були прибрані ганебні випадки, зокрема, бусифікації, несправедливої мобілізації, коли забирають людей, які мають бронювання, а також недопустимість нанесення тілесних ушкоджень тим, кого намагаються забрати у військо. Тому зараз вони працюють. Це точно не реформа, як її хтось називає. Раніше вже був ухвалений парламентом України урядовий законопроєкт, ще у 2023 році, і далі потрібно просто виконувати те, що ним передбачено.
Було питання щодо можливості збільшити набір людей в армію через контракти, але всі розуміють, що для цього насамперед треба знайти кошти, яких наразі немає.
Президент України Володимир Зеленський сказав, що Україні потрібна допомога від партнерів щодо фінансування виплат тим, хто піде служити за контрактом. Наскільки в цьому питанні може бути реальна допомога?
Були такі розмови, що дійсно ми маємо просити партнерів про таку допомогу. Я за те, щоб просили, але партнери вже зараз мають виділити 90 млрд євро, з яких частина піде на ведення війни, а частина – на цивільні потреби. Але перед тим, як говорити, що партнери мають допомогти, спочатку, коли оголошуємо ініціативи щодо контрактів, треба чітко розуміти, чи є в нас кошти, а вже потім виходити до ЗМІ і рекламувати це. Бо може виявитися, що грошей немає. Тоді йдемо до партнерів? А якщо вони не дадуть, то для чого про це говорити?
Озброєння для Сил оборони України. Наскільки ми можемо самі перекрити свої потреби і чи є в наших партнерів спроможності для підтримки України в подальшому?
Якщо ми говоримо про збиття ракет, то тут в основному використовуються засоби, які надходять в Україну завдяки допомозі наших партнерів. Особливо коли йдеться про балістичні ракети – тут повна залежність від партнерів. У плані ракет ми дуже сильно від них залежимо. Але в нас уже є свої напрацювання.
Щодо “Шахедів”, то тут різні варіанти: десь збиває армійська авіація, зокрема вертольоти, літаки F-16, а також перехоплювачі, мобільні групи, РЕБом придушують. Тут ми точно повністю від партнерів не залежимо, але їхня допомога також важлива.
Якщо йдеться про нову українську ракету “Фламінго”, то навколо неї багато спекуляцій, зокрема в соцмережах, щодо того, що її нібито не існує, що це вигадка. Що ви скажете?
Але ця ракета дійсно є. Я її бачив особисто, як вона робиться. Влучання не бачив, але підтвердження від Генерального штабу ЗСУ є, і названі уражені цілі.
Сучасні ракети, тобто зроблені зараз, зокрема “Фламінго”, створені за старими технологіями, але вона влучає по цілі. Поступово її будуть покращувати, бо нічого не буває ідеальним із самого початку. Але добре, що вона вже є.
Сьогоднішня ситуація на фронті не зовсім втішна. Але водночас йдеться про український контрнаступ. Попереду анонсований росіянами весняний наступ, хоч і перед тим йшли інтенсивні бойові дії. Багато експертів говорять про те, що, на жаль, вже лише невеличкі частини Покровська і Мирнограда під нашим контролем, а в Костянтинівці є загроза оточення наших військ. Яка ваша оцінка ситуації?
Ми кожного року чуємо про потужний російський контрнаступ. Думаю, що все, на що вони здатні, -це проводити такі ж активні дії, як і цього року, при цьому маючи дуже великі втрати. Тому, якщо робити все правильно, то максимум, що вони зможуть, – це з великими жертвами просуватися на якісь кілометри. Росія зараз не має більше ресурсів, ніж мала в минулому році. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський сказав, що у 2025 році росіяни більше втратили, ніж мобілізували в армію. Тепер усе починається спочатку.
Зараз ми маємо активно діяти на Запорізькому напрямку. Сирський сказав, що там із кінця січня українські військові звільнили 400 кв. км території на Олександрівському напрямку. Якщо порівнювати з тим, скільки за місяць захоплює РФ, то ми звільнили більше. Це хороші новини, бо однією обороною війни не виграють. Потрібно бути активними, нав’язувати ворогу свої ініціативи, щоб він реагував.
Щодо Покровська, Мирнограда і Костянтинівки, то там дійсно складна ситуація. Покровськ вже дуже давно в непростій ситуації, противник майже захопив місто. Щодо Костянтинівки, то там серйозне загострення. Треба дивитися, чим це все закінчиться. Бо ми бачили успіхи ворога на Сумському напрямку, де противник розігнався, але потім був знищений або відкинутий назад. Сьогодні така ситуація, а завтра може помінятися. Бо там противник не закріпився, а просто намагається штурмувати.
Ворог буде зосереджуватися на захопленні Донецької області?
Вони будуть пробувати наступати на багатьох напрямках. Будуть розтягувати наші сили на весь фронт, але концентруватися все ж на Донецькій області. Якщо в них буде успіх на Запорізькому напрямку, то вони будуть його розвивати.
Багато тих, хто “втомився” від війни, вважає, що здача Донецької області на переговорах зупинила б росіян. Це правда?
Ні, звичайно. Бо тоді б вони перекинулися на південь і намагалися захопити Миколаївську, Одеську і Херсонські області. В них є розписані плани. Про них знає і наша розвідка, і партнери.
довідка
Роман Костенко
Народний депутат України, секретар Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки
Роман Костенко – народний депутат України, секретар Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
З 2014 по 2019 рік брав активну участь у воєнних діях під час проведення АТО/ООС.
Полковник СБУ, перебував на керівних посадах у Центрі спеціальних операцій «А» («Альфа») Служби безпеки України.
Народний депутат України від партії «Голос».
