Аналітичний центр DiXi Group оприлюднив оцінку проходження осінньо-зимового періоду 2024−2025 років — прочитати її можна за посиланням. У звіті ми детально проаналізували виклики, з якими стикалась енергосистема, і фактори, що допомогли їй вистояти.
Це була найскладніша зима з початку повномасштабного вторгнення. Росія системно й цілеспрямовано атакувала українську енергетичну інфраструктуру напередодні — ТЕС, ГЕС, розподілену генерацію. Серйозно постраждав і національний газовидобуток. Але, попри ці виклики, енергосистема витримала — завдяки оперативному реагуванню, екстреним ремонтам і можливості імпорту електроенергії з ЄС вдалося уникнути колапсу.
Цієї зими пікове споживання становило 16,5 ГВт — менше за прогнозовані 18 ГВт, і його вдалося покрити без критичного дефіциту. Основне навантаження традиційно несли атомні станції (45−50% у загальному балансі). Частка ТЕС і ТЕЦ залишається на рівні 25−30%, як і до повномасштабного вторгнення.
Гідроенергетика працювала в умовах обмеженого ресурсу — її частка в покритті пікового попиту становила 15−17%. Важливу роль у забезпеченні стабільності відіграла й розподілена генерація — сонячні станції, дизельні та газові установки, які частково знімали навантаження з мережі. Водночас ВДЕ все ще не мало значного впливу на покриття вечірніх максимумів із-за значної частки саме сонячної генерації: в денні години за сприятливих умов частка ВДЕ могла сягати 15−20%, проте ввечері її вплив мінімальний.
Імпорт електроенергії з ЄС у години пікового навантаження став додатковим стабілізуючим чинником. Хоча дозволений обсяг сягав 2,1 ГВт, використовували його частково — в більшості попит вдавалося покривати власною генерацією. Навіть із зростанням імпорту порівняно з минулим роком, його частка в години піків не перевищувала 8%.
Після російських атак обсяги власного видобутку газу знизилися, а запаси в підземних сховищах зменшилися до 1 млрд куб. м у березні. У річному розрізі Україна потребує близько 20 млрд куб. м газу, тоді як власний видобуток становить лише 12 млрд. Щоб перекрити дефіцит у 2025 році, доведеться імпортувати щонайменше 4 млрд куб. м. Це не загрожує стабільності ринку ЄС (це лише 1,5% від їхнього імпорту), але вимагає від нас активних дій.
Важливо укласти довгострокові контракти на два роки, оскільки короткострокові контракти виявляються дорожчими на 10−15%. У майбутньому слід прагнути до укладення угод на 3−5 років. Дотримання графіка закупівель для накопичення 13 млрд куб. м газу до ОЗП 2025−2026 є ключовим елементом стратегії.
Для підвищення безпеки газопостачання Україна має активніше співпрацювати з ЄС через механізм AggregateEU, що зменшить фінансовий тиск на Нафтогаз і сприятиме створенню резервів.
Крім цього, необхідно посилити захист ключових об’єктів газової інфраструктури, впровадити системи раннього попередження та заходи зі скорочення споживання — модернізацію, перехід на альтернативне паливо та ефективніше використання ресурсів.
Висновок звіту DiXi Group: до наступної зими потрібно готуватися вже зараз. Нам потрібна підтримка розподіленої генерації, яка зараз вже має багато об’єктів, але вони не підключені до об’єднаної мережі, оновлення виробничої бази, розширення партнерств із країнами ЄС.
