За словами Павла Нарожного, Україна повинна максимально стримувати ворога.
Ситуація на фронті залишається складною, українські захисники відійшли з Сіверська на Донеччині. Також ворог продовжує масовані обстріли нашої держави. Крім того, в село Грабовське Сумської області нещодавно раптово зайшла російська піхота і вивезла звідти до Росії понад 50 цивільних українців. Чому це стало можливо, що відбувається на фронті, в якій ми ситуації на тлі перемовин щодо мирної угоди і де вихід, в інтерв’ю УНІАН розповів засновник БО Реактивна Пошта, військовий експерт Павло Нарожний.
Враховуючи події в Грабовському, чи справді наше прикордоння не настільки захищене, як це намагаються подати окупанти?
Прикордонна лінія, особливо Сумщини, дуже довга, ламана. Вона не пряма, вона не підготовлена до оборони. Для того щоб стовідсотково захистити кожне село, яке знаходиться на кордоні (а Грабовське знаходиться прямо на кордоні), то нам треба зробити, як росіяни кажуть, буферну зону, – зайти на їхню територію кілометрів на 10, викопати там укріплення, побудувати інженерне загородження, мінні поля зробити. І от після цього село Грабовське та інші села на кордоні будуть абсолютно убезпечені.
Інший варіант – тримати там поруч величезну кількість військ, артилерійські підрозділи, сотні тисяч артилерійських боєприпасів, щоб будь-яку атаку ворога, яка буде спрямована на це Грабовське, відбивати. Тобто в реаліях логіки сучасної війни – захистити такі села нереально.
І саме тому на Сумщині села, які знаходяться на відстані 5 км від державного кордону або від лінії зіткнення, відселяють. Там безпечно знаходитись неможливо. Всі люди, які були в Грабовському, письмово відмовились від відселення. Тобто вони усвідомлено прийняли ризик того, що можуть бути якісь військові дії, і в результаті можуть постраждати.
На яких ділянках ворог може також так зайти?
На будь-яких. Якщо надійне укріплення, це мова йде вже не про села, а мова йде зазвичай про міста. Там ми зможемо тримати оборону. А більшість нашої лінії зіткнення, вона в нас більше 1200 кілометрів, не захищена на 100%. На якихось ділянках фронту в нас ідуть важкі бої, набагато більше військових знаходиться. На інших – ситуація більш спокійна, і там не так багато військ знаходиться.
Тобто вони можуть знайти якусь ділянку фронту, де знаходяться відносно мало наших військових, які блискавично не зможуть дати відсіч, і там нанести удар. Таких місць у нас, на жаль, дуже багато.
Український аналітичний моніторинговий проєкт DeepState повідомив, що ворог просунувся поблизу Юнаківки на Сумщині. Чи може це означати якийсь можливий наступ росіян там?
Юнаківка – це стратегічне село. Цей населений пункт знаходиться на трасі Суми-Суджа, і за нього йдуть бої з літа. Їхня задача там дійти до траси, тому що по трасі йде все постачання в Юнаківку, і під Юнаківку, де йдуть бої. Чому так? Тому що Сумщина – це ліси. І поставляти там щось по-іншому практично нереально.
Водночас не сказав би, що є сильна активізація на Сумщині. Якщо дивитися на зведення Генерального штабу, то на Сумщині як було до 15 бойових зіткнень на добу, так і залишається. Тобто це більш тактичне просування, а не те, що вони обрали цей напрямок стратегічним і на ньому будуть наступати.
Генштаб повідомив, що українські захисники відійшли з населеного пункту Сіверськ Донецької області. Яка загалом ситуація на фронті?
Загалом ситуація в нас доволі важка. По-перше, ми бачимо зараз значну активізацію ворога. Як це ми можемо визначити? Знову-таки, відкриваємо зведення Генерального штабу. І бачимо, що ворог зараз стабільно робить приблизно 200-250 бойових зіткнень на добу. Це величезна кількість.
Під час перемовин, які ведуться зі США, з Європою, росіянам треба показати картинку, що є просування, переможна перемога і так далі. Саме це вони зараз роблять. Тобто вони тиснуть з усіх наявних сил. Але у них є проблеми з мобілізацією, в них проблема з технікою, в них проблема з артилерійськими боєприпасами, з усім іншим. Ми успішно виносимо їхню економіку, коли атакуємо нафтопереробні заводи та інші об’єкти.
У нас загалом зараз стратегія така, що ми по всій лінії фронту знаходимося в стратегічній обороні. Ми ніде не наступаємо, деякі контрудари наносимо, але контрнаступу особливого у нас немає. Наша задача зараз – виснажувати максимально ворога, знищувати максимальну кількість особового складу техніки і берегти наших бійців. І саме це сталося в Сіверську. Тобто ми розуміємо, що ситуація стала важка, що подальше утримання Сіверська призведе до жертв серед наших військових, і саме тому ми їх відвели. Але не можна казати, що ця ситуація катастрофічна, що ми щось стратегічне втратили. Проте відхід від Сіверська, на жаль, несе загрозу вже для Слов’янська. Між Сіверськом і Слов’янськом великих населених пунктів немає, великих лісів немає. Це означає, що тримати оборону на цій ділянці буде дуже важко.
Зараз тривають перемовини щодо мирної угоди, в якому ми положенні перебуваємо, враховуючи ситуацію на фронті і здатність Росії далі вести повномасштабну війну?
Росія здатна вести далі повномасштабну війну, питання тільки в тому, скільки вона буде далі здатна її вести. Ми повинні максимально стримувати ворога, наносити максимальне ураження, в першу чергу по особовому складу, бо люди не є нескінченним ресурсом.
І водночас ми наносимо величезну кількість ударів по їхній економіці насамперед. Ми уже бачили удари по нафтових танкерах, нафтопереробних заводах, по інших об’єктах енергетичної інфраструктури Росії, по ТЕЦ і так далі. У них вже величезні проблеми в економіці. І наші союзники це бачать і розуміють.
Ми отримали фінансування на два роки вперед від Європейського Союзу, яке почнеться з 1 січня, по 45 млрд євро на рік. Це величезні гроші. Ми можемо забути про макроекономічну нестабільність в нашій країні, тобто всі витрати ми зможемо перекривати, фінансувати нашу армію, платити пенсії, зарплати вчителям, лікарям та іншим бюджетникам. Тобто з цієї точки зору у нас стабільність. Але невизначеність з одним з найбільших наших союзників – це Сполучені Штати Америки, на жаль, є.
Та частина республіканців, яка прийшла до влади, відійшла від ролі союзника України і стала посередником в перемовинах між Україною і Росією, тобто їхня роль змінилася взагалі. Раніше вони підтримували Україну, а тепер вони посередині між Росією і Україною. Один день вони підтримують Росію, один день підтримують Україну. Ця невизначеність – велика проблема. Тому, в цілому ми розуміємо, що ситуація в нас важка, ми розуміємо, що фінансова стабільність у нас є. Ми розуміємо, що ми наносимо успішні удари по території Росії, вона протидіяти цим ударам не може, але все одно нам потрібна підтримка США, підтримка наших союзників.
Стали відомі 20 пунктів мирного плану, який Україна розробила спільно зі США. Там йдеться про гарантії безпеки. На вашу думку, якими вони будуть, і які нам справді потрібні?
Уявімо, що заморожуємо ситуацію, як вона є, можливо, навіть на якихось ділянках фронту відводимо війська, не на 100 км, скажімо, на 5 км. Головне, що станеться, коли Росія порушить ці домовленості? Ми розуміємо, що це станеться, Росія порушить, сенс її існування – це війна, вбивство людей. От коли Росія порушить ці домовленості, якою повинна бути відповідь? В ідеалі – висаджується десяток піхотних дивізій США на нашій території, прилітають бомбардувальники, літаки п’ятого покоління, і всіх, хто порушував ці домовленості, просто зносять. Але цього не буде, ми це прекрасно розуміємо.
Реалістичні гарантії, у разі, якщо подібне стається, мали б виглядати так: США вводять неймовірний об’єм санкцій, ці санкції б’ють по Росії, по всіх її союзниках, хто з нею має хоч якісь економічні зв’язки. І США передають нам новий вид зброї, який раніше вони нам не передавали. Мова йде про “Томагавки” у великих кількостях, щоб ми завдали такого удару по Росії, після якого вона не змогла б відновитися. Але цього також не буде, бо максимум, що США зможуть нам запропонувати, – це якийсь пакет санкцій і якусь військову допомогу, яка включає зброю, яку вони вже надавали, точно не найбільш потужну зброю, яка є у США.
Тому, мені здається, що єдина гарантія безпеки – ми повинні вибудувати собі такий запас зброї нашого українського виробництва, який не залежить ні від США, ні від Європи, ні від когось ще. Щоб Росія розуміла, що загроза нашої відповіді настільки серйозна, що вона не наважиться на цей наступний удар.
Президент Володимир Зеленський сказав, що у разі підписання мирної угоди між Україною, США, Росією та Європою мобілізацію можуть скасувати або проводити частково. Чи доречно це, якщо Росія може порушити домовленості в будь-який момент?
Доречно. Ми не можемо нескінченно тримати армію в кількості 1,1 млн, вона дуже дорога. І ми повинні розуміти, що кожну людину, яку мобілізували, її забрали із економіки України, вона більше не виробляє якісь товари, не надає деякі з послуг, не платить податки, а споживає ці податки. Тому у нас іншого виходу немає, як призупинити мобілізацію на цей час або зробити частковою.
Але щоб заспокоїти читачів, можу сказати наступне, – у нас залишається інститут резервістів. Тобто всі, хто служили в армії, вони на все життя залишаються резервістами. І в випадку нової війни, у разі активізації бойових дій, ці люди повинні в одноденний термін з’явитися в ТЦК і йти до своєї військової частини служити. Тому якоїсь величезної загрози від призупинення мобілізації я не бачу.
довідка
Павло Нарожний
військовий експерт, волонтер, засновник БО “Реактивна Пошта”
Народився у Сумах і виріс у цьому місті. У 1995 році почав працювати в ІТ-сфері. У 2003-му переїхав у Київ та працював у столиці на керівних посадах сфері ІТ, а також фінансів.
Почав волонтерську діяльність у 2013 році на Майдані під час Революції Гідності. У лютому наступного року почав допомагати Збройним силам України. Зокрема, у квітні 2014 року став співпрацювати з 27 Сумським реактивним полком. Потім допомагав різним артилерійським підрозділам з приблизно 40 військових частин.
Отримав почесні нагороди, зокрема, від Віктора Муженка, який був головнокомандувачем Збройних сил України з початку липня 2014 року до кінця травня 2019-го, 27 Сумської реактивної бригади, 406 окремої артилерійської бригади Військово-морських сил ЗСУ, 43 окремої артилерійської бригади та багатьох інших артпідрозділів.
