Росія безперечно також зацікавлена в тому, щоб війну зупинити, однак намагається досягнути задач “максимум”, які точно не будуть прийнятні для України, зауважує нардеп.
Жодні вимоги, які зачіпають суверенітет, територіальну цілісність чи конституційний курс України, не можуть стати частиною мирної угоди, незалежно від того, на чому наполягає Кремль, підкреслив в інтерв’ю з кореспондентом УНІАН нардеп та член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. За його словами, Україна готова до переговорів, але ні скорочення армії, ні зміна курсу на НАТО не можуть стати ультиматумом для підписання мирного договору. Водночас, нардеп зазначив, що Росія опинилася у складній економічній ситуації і одним із ключових важелів впливу США на Росію у переговорах можуть стати нові санкції.
На вашу думку, чи погодиться Кремль на змінені пункти угоди, зокрема, чисельність ЗСУ у 700 тисяч осіб та відмову України від виходу на кордон з Донбасом. Чи є така вірогідність на вашу думку?
Я не знаю, на що погодиться чи не погодиться Путін, тому що залізти в голову диктатору з хворобливою уявою дуже складно. Я можу вам сказати, що Росія сьогодні, за всіма аналітичними матеріалами, довідками, які ми отримуємо і наш комітет, і які є у відкритому доступі та лунають з вуст притомних аналітиків і навіть посадовців Російської Федерації перебуває в дуже, скажімо так, непростій фінансово-економічній, соціальній ситуації. Тому Росія безперечно також зацікавлена в тому, щоб війну зупинити.
Проте, як ми бачимо за черговими заявами того самого Рябкова та інших представників путінського режиму, вони намагаються досягнути задач “максимум”, а ці задачі-максимум точно не будуть прийнятні для України. Тобто ніяких відмов від наших територій апріорі бути не може, тому що це не відповідає Конституції. І про це неодноразово заявляли й Президент, і представники нашої влади.
Все, що суперечить державному суверенітету, територіальній цілісності, воно апріорі не може бути юридичною оформлене в будь-яких угодах, тому що це буде суперечити Конституції.
Що стосується Збройних сил, я б це питання розділив, знову ж таки, на питання пов’язане з конституційно-правовим регулюванням і на суто практичне питання.
З точки зору конституційно-правового регулювання, стаття 17 – захист української території України, поділяється на Збройні сили та інші військові формування. І, безперечно, це одна з ключових ознак суверенітету – сподіватися, скажімо так, на те, що в майбутньому, окрім наших Збройних сил, хтось може нам гарантувати нашу територіальну цілісність і державний суверенітет – це дуже наївно і дуже малоймовірно.
Тому Збройні сили України – це головна основа нашого нашої могутності й наша гарантія безпеки та незалежності. А що стосується скорочення, то треба розуміти, що це рішення приймається у вигляді закону. Тут численність Збройних сил України визначається виключно законом.
Яким чином це можливо, мені зараз складно уявити. Щоби Верховна Рада пішла на якийсь шантаж і ухвалила закон про імплементацію положень цього мирного договору в якості скорочення Збройних сил чи обмеження Збройних сил України.
Але з погляду реалій, ми ж чудово розуміємо, що після завершення війни, мільйонна армія для України буде непідйомною чисельністю і тому я не бачу проблем в тому, що після війни наша армія буде мати якусь меншу чисельність, чим зараз, але це не може бути в формі ультиматуму, який для України нав’язується ззовні.
Ви сказали про “непідйомну чисельність” армії. Скажіть, будь ласка, чи Україна здатна утримувати таку кількість військ без допомоги європейських союзників?
Зараз дуже складно відповісти на це питання. На сьогодні ми знаємо, що вся дохідна частина державного бюджету йде на сектор безпеки та оборони. Це і на озброєння, на боєприпаси, на військову техніку, на грошове отримання наших військовослужбовців, але військово-промисловий комплекс України за ці чотири роки війни набрав теж дуже гарних обертів. І я думаю, що це може мати мультиплікаційний ефект, коли наша оборонна промисловість буде забезпечувати наші збройні сили більш новими інноваційними зразками озброєння й одночасно це буде давати поштовх для розвитку економіки держави загалом.
Тобто зараз складно сказати, чи зможе, чи не зможе Україна отримувати таку чисельність збройних сил. Втім, як я сказав, чи потрібна нам буде в такій чисельності постійна чинна армія? Чи нам потрібно просто буде формувати відповідні резервістські об’єднання, які протягом дуже короткого часу, якщо виникне необхідність, будуть мобілізовані і дадуть відсіч будь-якому агресору.
Тому зараз це питання, чи це буде 500 тисяч, чи це буде 700, чи 800, чи мільйон – дуже дискусійне, тому що все буде залежати від того, які будуть потреби у Міністерства оборони на отримання такої кількості військовослужбовців.
На цей час крім фактичного утримання, ми шалені гроші витрачаємо на боєприпаси, які є розхідним матеріалом. Якщо ця стаття відпаде, то відповідні грошові заощадження можуть піти на інші статті. Тому я думаю, що Україна здатна протягом якогось часу утримувати і мільйонну армію, але питання, чи це потрібно буде.
Які гарантії безпеки може мати Україна, якщо вона відмовиться від прагнень вступити до НАТО?
Прагнення вступити до НАТО закріплено на конституційному рівні. Будь-які зміни до Конституції для України, я думаю, є неприйнятними. Про це заявляв Президент. Тому відмова від курсу на вступ до НАТО навряд чи буде пунктом в цьому мирному договорі. Те, що нас хтось може відмовитися приймати в НАТО з лідерів чи країн, це питання інше.
Але вносити зміни до Конституції України, де закріплено “курс НАТО”, ми точно не будемо і це є для нас неприйнятною умовою.
Макрон пропонував введення контингенту країн НАТО на територію України, як один із пунктів гарантій безпеки. Чи є такий варіант, що Росія погодиться на присутність контингенту НАТО, а при цьому наша власна армія буде скорочена?
Розташування на території суверенної країни будь-яких збройних формувань визначається виключно Конституцією України. Тобто це рішення ухвалюється президентом, затверджується Верховною Радою України.
Жодної зовнішньої згоди, окрім тієї країни, яка хоче чи бажає розташувати свій військовий континент на території України, крім двох суб’єктів Верховної Ради і Президента, не потрібно. Тому це суверенне право нашої держави: вирішувати які військові формування допускати на нашу територію. І на це суверенне право ніхто точно не може якимось чином посягати.
Якщо цей пункт буде закріплений у договорі, чи може він стати причиною, по якій Росія може відмовитись підписати його?
Я не думаю, що в договорі буде пункт про те, що на території України будуть французькі війська або ще якісь інші війська. Якщо це буде в договорі, то я думаю, що попередньо це буде узгоджено якраз із усіма сторонами майбутнього мирного договору. Тому тут зараз складно говорити. В тексті тих ініціатив, які були в Україні висунуті фактично в якості ультиматуму, ніяких умов про розташування на території України інших військових формувань не було.
Рубіо заявив європейським союзникам, що США хочуть мирної угоди перш ніж погодяться на будь-які гарантії безпеки для України. Чи такий настрій США загрожує суверенітету та безпеці України? Тому що ми не можемо припинити, будь-які бойові дії, якщо не будемо мати гарантій.
В нас є ціла низка двосторонніх гарантій безпеки України, які Україна вже уклала з цілою низкою країн. Їх ніхто скасовувати точно не буде. Щодо Сполучених Штатів, тут же ж можна розмежовувати юридичний факт підписання документа про гарантії, більш суттєві і також процес підготовки до підписання такого документа.
Якщо буде виключно формальний момент, що ми підписуємо спочатку мирну угоду, а потім гарантії безпеки, то я в цьому також не бачу нічого страшного. Якщо ці документи будуть підготовлені і Сполучені Штати Америки публічно устами їх лідерів – Трампа чи того само Рубіо, чи, ще якогось військового, – заявлять, що вони готові одразу після підписання мирної угоди підписати угоду про надання нам гарантій безпеки, то я в цьому також не бачу якоїсь великої проблеми.
Єдине – це розуміння, якими саме будуть ці гарантії. Це має бути не намір, не запевнення, не меморандум, не якісь декларативні положення, а конкретно юридично зобов’язуючі дії у випадку якоїсь агресії на території України з боку Росії. Має бути вже конкретна насамперед військова відповідь, економічна і негайна, ніяк не після тижневих чи місяцевих консультацій. Про що ми говоримо за великим рахунком з 22-го року, коли ми почали обговорювати ці майбутні гарантії безпеки.
На вашу думку, чи є якісь підводні камені, які можуть послугувати тому, що підписання цієї угоди зірветься?
Ну, ви знаєте, для Росії причин особливих не потрібно. Вони можуть будь-що сказати і перекрутити відповідальність, по-перше. По-друге, сказати, що їх це не влаштовує і так далі.
Тому для нас важливо демонструвати для всіх наших партнерів, що Україна готова до миру. Якщо Росія не готова до миру, то, напевно, мають бути вже більш рішучі дії. Я думаю, що це буде якраз наслідком, якщо Росія відмовиться в тій чи іншій формі під якимось уявним приводом підписувати мирну угоду яка попередньо, як ми знаємо, була узгоджена.
І зараз ідуть консультації, я так розумію, між американською стороною і російською. Як ви правильно сказали, Віткофф поїде в Москву, де буде говорити про вже узгоджені пункти, які поки що не оприлюднені.
Чи можливе поетапне зняття санкцій з РФ і яку роль це може відіграти у переговорному процесі? Чи може США шантажувати Росію їх зняттям та використовувати це як важіль тиску у перемовинах?
Виходячи з відомих пунктів, погоджених між російською та американською сторонами, у попередньому варіанті з 28 положень йшлося про можливість поетапного зняття санкцій. Проте саме підписання мирної угоди не означає автоматичного скасування цих обмежень – вони не зникають одразу після ухвалення документа.
Кожна санкція чи кожен пакет санкцій розглядатиметься тими країнами, які їх застосували, залежно від їхніх рішень, від того, як це буде далі розвиватися, буде прийматися слушне рішення. Тому я в цьому також проблем не бачу.
Я не думаю, що санкції будуть зняті одразу, хоча Росія до цього прагне. Це для неї є одним із стратегічних пріоритетів, оскільки їхня економіка в дуже негарній ситуації, хоча запас міцності все ще зберігається.
Щодо важеля тиску, на мою думку Штати якраз і будуть в публічному, щонайменше, просторі погрожувати застосуванням не лише збереженням тих санкцій, які існують, а і за застосування більш жорстких, тому що ми бачимо, що як тільки пішла більш жорстка санкційна політика в сфері енергоносіїв, Росія стала більш поступливою і принаймні виявляє готовність до мирних ініціатив.
довідка
Федір Веніславський
член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки
Федір Веніславський — народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Раніше він був представником президента України Володимира Зеленського у Конституційному Суді України (до 12 вересня 2022 року) та у Верховній Раді України (до 7 грудня 2023).
