Верховна Рада проголосувала в цілому за законопроєкт №12414, який надає окремі повноваження Офісу генпрокурора стосовно роботи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
Довгий час НАБУ було “священною коровою”, яку не можна було не те, що критикувати, а навіть публічно висловлювати сумніви щодо їх ефективності. Відразу набігав шакалячий експрес професійних антикорупціонерів.
НАБУ було утворене у 2014 році як структурний маяк для подальшої фінансової допомоги Україні. Давайте відверто – це була ключова умова МВФ, який вимагав “незалежне антикорупційне агентство з широкими повноваженнями розслідування”. Тож закон “про НАБУ” Верховна Рада ухвалила у жовтні 2014-го. Після цього Кабмін отримав шість місяців на створення нового антикорупційного органу – початок роботи НАБУ стартував 16 квітня 2015 року.
Тоді Україна виконала головні вимоги МВФ, й останній запустив програму Extended Fund Facility (EFF) на чотири роки загальною сумою 17,5 мільярда доларів. Перший транш у 5 мільярдів доларів було отримано того ж дня, а другий – 1,7 мільярда доларів у липні 2015 року. Умовою продовження виплат було, зокрема, ефективне функціонування НАБУ…
З 2015 по 2024 рік на утримання Бюро держава витратила приблизно 9 мільярдів гривень (і це тільки за прямими бюджетними призначеннями). Та чи виправдало себе таке фінансування? Особисто я вважаю, що ні.
З часів Артема Ситника я методично та часто критикував НАБУ за відсутність результатів та надмірні бюджети на утримання.
НАБУ боролося за лідерство та визначальну роль в антикорупційній архітектурі, доїло бюджет та донорів, формувало пули професійних медійних антикорупціонерів і на виході – НУЛЬ! доведених до посадок корупціонерів ТОПрівня.
Приміром, у звіті, який у НАБУ назвали ледь не “переможним”, вказується, що кількість підозрюваних у секторі оборони зменшилася з 25 (9,7% підозрюваних) у 2023 році до 7 (3% підозрюваних) у 2024 році. А кількість обвинувачених в секторі оборони – з 19 (8% обвинувачених) у 2023 році до 15 (6% обвинувачених) у 2024-му.
Кількість повідомлень про підозру, вручених високопосадовцям правоохоронних та регуляторних органів, у розпал повномасштабної війни – 2023 року – становила 0 (!) та 1 у 2024 році (з січня по серпень 2024 року). А підозри старшим офіцерам ЗСУ, СБУ, ДПСУ, Нацгвардії з 1 (2023 року) скоротилася до 0 (січень-серпень 2024).
Що НАБУ зробило, так це на певний час знизило гостроту показової корупції, коли чиновники грабували країну, не криючись. Знову таки, на певний час. Бо потім “забили” і на НАБУ.
Існуюча антикорупційна архітектура виявилася в цілому неефективною.
Тому я не здіймаю вселенський плач по законопроєкту №12414, і не “ховаю” боротьбу з корупцією чи євроінтеграцію. Адже США та ЄС все одно вимагатимуть прозорості та підвищення ефективності використання допомоги. Цій владі доведеться все одно вибудовувати механізми та шукати прийнятний дизайн для антикорупційної інфраструктури.
за посиланням
