Це справді можна вважати поразкою історичного масштабу.
Ціна збройної агресії проти України продовжує зростати для Росії. І це не лише про загиблих солдатів та економічні збитки, але й про втрату геополітичного впливу. Одним з найважливіших наслідків війни в Україні для Росії стала втрата впливу на Південному Кавказі, пише The Economist.
Південний Кавказ, або в російській термінології “Закавказье” – це відносно невеликий за площею і населенням, але геополітично дуже важливий регіон, який сьогодні займають три держави – Грузія, Азербайджан та Вірменія. Як зазначає автор публікації, цей регіон між Чорним та Каспійським морями, Європою та Азією, розташований на перехресті старих імперій: Османської, Перської та Російської. І сьогодні він зберігає свою важливість.
“Війна пана Путіна проти України ненавмисно призвела до припинення досі нерозв’язного конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, яка зараз намагається вирватися з-під впливу Росії та укласти мир з Туреччиною”, – пише The Economist.
Азербайджан, який є найбільшою за населенням та військово найсильнішою з трьох країн регіону, в останні роки теж відчув свою силу і став проводити значно жорсткішу політику щодо Росії. Це сталося в тому числі і через те, що Баку відчуває додаткову силу у своєму партнерстві з Туреччиною та Ізраїлем, які незалежно одне від одного бачать в Азербайджані стратегічного союзника у власному протистоянні з Іраном.
І тільки Грузія, яка донедавна була найбільш проєвропейською країною Південного Кавказу, сьогодні навпаки рухається до зближення з Росією, акцентує автор статті.
І все ж головним процесом в регіоні є поступовое примирення саме Вірменії з Азербайджаном. 10 липня між лідерами двох країн відбулася важлива зустріч, яка дарує надію на подальшу нормалізацію відносин.
“Мир між Вірменією та Азербайджаном інтегрує Вірменію в так званий “середній коридор” для торгівлі та енергетики, який пов’язує Китай та Центральну Азію з Європою, минаючи Росію. Це особливо важливо для енергетичної безпеки Європи, оскільки Грузія стає менш надійним партнером”, – зауважує The Economist.
Росія намагається зупинити це, чинячи тиск на три південнокавказькі країни, бо вважає їх сферою свого впливу. Однак швидкість, з якою Москва цей вплив втрачає, справді вражає, пише видання.
Невирішений територіальний конфлікт між Баку та Єреваном давав Москві важливий інструмент впливу на обох. Однак усі ці геополітичні махінації стали для Росії не на часі, коли путінський бліцкриг в Україні провалився і Москві довелося зосередити усі зусилля на війні на виснаження.
Як зазначає The Economist, це дало Азербайджану змогу швидко повернути під свій контроль окупований вірменами Карабах, і тепер Баку вже “прагнув мати справу з Москвою як рівний, а не як підлеглий”.
Натомість Вірменія вважає, що Росія її зрадила, коли не допомогла силою втримати Карабах. І хоча для вірменів це стало болісною поразкою, яку сприймають ледь не як національну катастрофу, втрата Карабаху також звільнила Вірменію від конфлікту, який був причиною її міжнародної ізоляції та вимушеного союзу з РФ.
Зараз надія Путіна полягає у тому, щоб реалізувати “грузинський сценарій” у Вірменії, привівши до влади на наступних виборах реакційний антизахідний уряд. В Єревані нещодавно вже заявили, що зірвали підготовку до спроби державного перевороту, який планувався на вересень.
Війна в Україні: проблеми Росії
Як писав УНІАН, російська вугільна промисловість занурилася в наймасштабнішу за багато десятиліть кризу через втрату європейського ринку та економічні проблеми самої Росії. При цьому сподівання на китайський ринок не справдилися, поставки туди виявилися нерентабельними.
Також ми розповідали, що Китай зацікавлений у подальшому затягуванні війни в Україні. Він не хоче, аби Росія зазнала поразки, але його цілком влаштовує нескінченна війна, в якій Росія робить усю “брудну роботу” в реальному чи уявному протистоянні Заходу на території України.
