Після успішних атак України на російські стратегічні літаки та інші об’єкти, багато хто очікував зриву перемовин з боку Росії. Однак вони поїхали до Стамбулу, бо зацікавлені в імітації перемовного процесу.
Для Путіна війна є “точкою рівноваги” для його режиму. Повернення економіки на мирні рейки, повернення військових, конверсія виробництва – це ризики. Доведеться приборкувати регіональні еліти, які посилилися під час війни (на відміну від централізації в Україні, в Росії регіональні клани та корпоративні еліти зміцніли, мають приватні армії, центральний контроль ослаб). Ілюзія зовнішнього ворога комфортна для збереження режиму Путіна, хоч довгостроково це закладає бомбу під Росією.
Щоб вийти з війни, йому потрібна або очевидна перемога, яка переважить негативні наслідки, або нова війна, але вести кілька війн Росія навряд чи зможе. Тож Путін буде імітувати процес переговорів, бо для нього критично важливо, щоб “Трамп” не застосував нові санкції.
Російська економіка виснажена, й додаткові санкції (особливо на покупців російських ресурсів) можуть її серйозно послабити. Крім того, вчорашні удари по “ядерній тріаді” є безпрецедентними, адже Росія не може швидко відродити виробництво цих літаків (на це підуть десятиліття). Також це серйозний психологічний удар, який доводить, що розповіді про нескінченні ресурси Росії та її здатність воювати вічно (які живуть в голові Трампа і підживлюються Росією) є містифікацією.
Україна дійсно хоче нормальних переговорів, але розуміє, що Кремль не піде на адекватні умови миру.
Адже РФ не збирається завершувати війну на прийнятних чи компромісних умовах. Лише намагається продемонструвати одному глядачу, що проти неї не треба вводити додаткові санкції. Тому в Стамбулі очікується черговий “цирк” від Мединського і компанії.
Якщо росіяни виставлять неадекватні умови в Стамбулі (а вони виставлять), вони виглядатимуть менш впевнено. Це наблизить запровадження нових санкцій проти Росії, про які говорять американські сенатори, оточення Трампа та європейці.
В України на цьому тлі є дві ключові стратегічні задачі.
Перша. Продовжувати заганяти росіян у петлю вразливості. Коли Росія вразлива, на неї можна тиснути. Після тиску вона стає більш вразливою, тож її можна більше вражати.
Друга. Доводити міжнародній спільноті, що РФ є цілком вразливою країною, і що Путін не є договороздатним.
Маємо продовжити демонструвати, що на росіян діє тільки сила і що Україна налаштована на перемовини, але з позиції адекватного світосприйняття, якого у росіян немає…
Найкращий результат перемовин сьогодні – обмін полоненими. Нормальний і очікуваний – домовляться домовлятися далі, погодять нову зустріч; будуть заяви, що росіяни тягнуть процес.
Що далі? Росіяни продовжуватимуть літньо-осінній наступ. Україна буде триматися своєї стратегії – обмін мінімуму території на максимум російського воєнного ресурсу. Анонсовані інструменти тиску на Росію (санкції) мають бути реалізовані. Якщо “Трамп” та інші дійсно хочуть припинити вбивства, вони мають позбавити Росію можливості їх вчиняти. Тренди для Росії є негативними. Додаткові санкції чи військова допомога Україні можуть пришвидшити їх розвиток.
А реальні перемовини відбудуться тоді, коли Путін відчує, що продовження війни є більшим ризиком для його режиму, ніж її завершення. Ну, або коли режим впаде. Українська делегація, європейці, Британія, Туреччина, більшість американців це розуміють. Залишилося переконати Трампа та його оточення.
за посиланням
